Літературна казка в англійській літературі

Казка як вид оповідального фольклору, порівняльний аналіз літературної та народної казки, структура і композиція, система образів й мовні особливості. Аналіз специфіки структури і змісту британських казок. Методика проведення уроку англійської літератури.

<a href=http://knowledge.allbest.ru/literature/2c0b65635b2bd78b4d53a89521306c37_0.html>Літературна казка в англійській літературі</a>
Используйте данную ссылку, чтобы на вашей странице в социальной сети сообщить о найденной полезной информации или поделиться с посетителями вашего сайта (блога). Или кликните по кнопке

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

1. Особливості жанру літературної казки у творчості Людвіга Тіка
Поняття та загальні засади романтизму. Життєвий та творчий шлях Людвіга Тіка - видатного німецького поета, письменника, драматурга. Казка як провідний жанр творчості німецьких романтиків. Особливості та специфіка літературних казок Людвіга Тіка.
курсовая работа [70,0 K], добавлен 04.01.2013

2. Казка - жанр усної народної творчості. Творчість А. Барто
Дослідження особливостей казок, як розповідного жанру усної народної творчості. Відмінні риси деяких видів народних казок - кумулятивних (казки про тварин) і соціально-побутових. Вивчення життєвого шляху та творчого доробку Агнії Барто – поета і педагога.
контрольная работа [28,1 K], добавлен 07.10.2010

3. Класифікація казок та педагогічні можливості їх різних видів
Різноманітність художніх форм казки як її суттєва жанрова ознака. Класифікації казок різними авторами. Огляд груп казок та їх педагогічних можливостей. Особливості казок про тварин. Чарівні (героїчні) казки як найбільша група казкового народного епосу.
реферат [26,3 K], добавлен 16.11.2009

4. Поетика казок братів Грімм
Жанрові особливості німецьких казок. Сюжетні лінії та поетичне мовлення казок братів Якоба та Вільгельма Грімм. Порівняльний аналіз оригіналу і перекладу казок: "Попелюшка" та "Червона шапочка". Викриття невідповідностей перекладу деяких епізодів казок.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 19.04.2013

5. Мовностилістичні особливості німецьких чарівних казок
Теоретичні аспекти вивчення чарівної казки як жанру народнопоетичної творчості. Німецька чарівна казка та її мовностилістичні особливості. Особливості в розгортанні казкового сюжету. Мовностилістичні особливості зачину, методи його дослідження.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 19.05.2011

6. Джанні Родарі та його книги для дітей
Дитинство Джанні Родарі. Співробітник дитячих журналів і газет. Вірші Джанні Родарі. Активний учасник італійського революційного руху. Творча уява поета. Позитивні герої казок. Повість-казка "Пригоди Чиполіно". "Граматика фантазії". "Казки по телефону".
реферат [28,4 K], добавлен 04.01.2009

7. Література для дітей Івана Франка
Збірка "Коли ще звірі говорили" І. Франка як видатне явище в українській дитячій літературі. Теми навчання і виховання дітей у автобіографічних оповіданнях. Казка як засіб пізнання дійсності для малят, використання автором образних багатств фольклору.
реферат [23,7 K], добавлен 11.11.2013

8. Українська літературна мова очима Пантелеймона Куліша
П.О. Куліш в історії української літературної мови, аналіз його творчої та наукової діяльності. Формування нової української літературної мови, її особливості та проблеми. Категорії народної філософії, психології та естетики українського суспільства.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 09.10.2009

9. Формування системи жанрів сучасної масової літератури
Поняття масової літератури, особливості її змісту, художньої специфіки та жанрових ознак. Бестселер – як проблема сучасного літературного процесу. Особливості наррації в масовій літературі на прикладі трилеру П. Зюскінда "Парфумер: історія одного вбивці".
курсовая работа [89,4 K], добавлен 22.05.2012

10. Символізм китайської літератури. Система образів та символів "Шицзін"
Загальна характеристика символізму та ролі символу у китайській літературі та у світобаченні китайців. Аналіз багатозначності образів у поетичній творчості китайського народу. Дослідження основних особливостей символіки першої поетичної збірки "Шицзін".
курсовая работа [61,2 K], добавлен 07.03.2012


Другие документы, подобные Літературна казка в англійській літературі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА В АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Вступ

Казка з дитинства запам'ятовується, на прикладах казок виховується завісь світ, цілі народи. А з недавніх пір комп'ютерні технології стали дозволяти створювати такі колосальні художні фільми, які дивляться в усім світі, а чимало зняті за мотивами англійських казок. Британці все життя були охоронцями древніх традицій, старих будівель, мов, скульптур. Художня література, а саме британська казка, не менше збереглася й дотепер виступає гордістю народу. У цьому й полягає актуальність моєї теми.

Британська казкова традиція містить багату спадщину фольклорних образів, народного гумору, незвичайних пригод, чарівних подій. Вона бере початок у кельтській міфології й разом з тим пов'язана численними нитками споріднення з європейським фольклором. За час самостійного існування британські казки стали носіями національної самосвідомості, своєрідним узагальненням британського духу й образа думки. Поетичне сприйняття світу, особливості мови, моральні ідеали багатьох поколінь англійських письменників і поетів виховувалися саме британським фольклором - образним, ліричним, безтурботним, веселий і шляхетний у своїй простоті; особлива роль у цьому процесі належить народним казкам.

Проте, британська казкова традиція дотепер не розглядалася діахронічно. Вибірково досліджувалися поетика чарівної казки (роботи К. Бриггс, Г. Бетт, Дж.Р.Р. Толкіена), джерела й розвиток британського фольклору (Д.К. Уілгус, Б. Трабшоу, Алвіс і Брінлі Ріс), фрагментарно розглядалися фольклорні мотиви у творчості різних письменників (Дж. Зайпс, Ф.Дж. Харви-Дартон, Х. Карпентер, Дж. Падні, Н.М. Демурова, А.И. Гульцев).

Об'єктом мого дослідження є казковий жанр і літературі, предметом - композиція та мовні особливості літературної казки.

Матеріалом для дослідження послужили тексти 10 британських та літературних казок. Детальний аналіз казок Великобританії проводився на основі вибірки 10-ти казок з різних регіонів країни: Ірландії, Уельсу, Шотландії та Англії.

Ціль дослідження полягає у визначенні характерних рис та особливостей британських казок. Відповідно до поставленої мети вирішуються наступні завдання:

§ виявити найбільш характерні риси британської міфології, що сприяли виникненню жанру казки;

§ дослідити британську казку, визначивши її типові риси та особливості;

§ розглянути особливості літературної казки середини дев'ятнадцятого століття, виявити трансформації, що відбулися з казковим жанром у зв'язку з його розвитком;

§ дослідити особливості літературних казок, виділивши унікальну єдність рис історично сформованого жанрового «канону»;

Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та додатків. У першому розділі роботи подані загальні теоретичні положення, а також загальна характеристика казки, своєрідність казкового оповідання, особливості структури, побудова образів. Другий розділ роботи присвячено дослідженню особливостей британських казок. Список літератури складається з монографій, журнальних статей, авторефератів дисертацій вітчизняних та іноземних авторів з методики навчання.

1. Теоретичні основи казкового жанру у літературі

1.1 Казка як вид оповідального фольклору. Особливості літературної казки

Казка - це вид оповідального, в основному прозаїчного фольклору, що включає в себе різножанрові твори, у змісті яких, з погляду носіїв фольклору, відсутня вірогідність. Казка є жанром літературного оповідання. Літературна казка, або наслідує фольклорну (літературна казка, написана в народнопоетичному стилі), або створює дидактичний добуток, на основі нефольклорних сюжетів. Фольклорна казка історично першенствує літературної.

Що ж таке казка? На перший погляд може здатися, що це відомо кожному. Такі погляди висловлювалися навіть у науці. Фінський учений

Х. Хонті пише: «Однобічне визначення всім відомого поняття є, власне кажучи, зайвим: кожний знає, що таке казка, і може чуттям відмежувати її від так званих родинних жанрів - народного переказу, легенди й анекдотів» [19: 23].

Ми дослідили, що слово «казка» засвідчено в письмових джерелах не раніше XVII століття, до цього існувала назва «баснь» (від слова «казати»). Слово «казка» припускає, що про нього довідаються, «що це таке» і довідаються, «для чого» вона, казка, потрібна. Історія літературної казки починається з кінця XVII століття. Вчений фольклорист Новіков Л.А. говорить, що у період «панування класицизму» казку вважали «низьким жанром», однак французький письменник Шарль Перро не побоявся в 1695 році видати збірник «Казки матінки Гуски», який відразу завоював велику популярність. Значна частина казок у збірнику народні, з яскраво вираженим національним французьким колоритом, але в манері оповідання вже зроблений крок назустріч сучасному варіанту казки літературної. В XVIII-XIX століттях у Європі широке поширення одержує практика збору, запису й випуску народних казок, починають публікуватися подібні збірники. [11: 41]

Казка цільовим призначенням потрібна для підсвідомого або свідомого навчання дитини в родині правилам і меті життя, необхідності захисту свого «ареалу» і гідного відношення до інших громад. Помічено, що казка несе в собі колосальну інформаційну складову, передану з покоління в покоління, віра в яку ґрунтується на повазі до своїх предків.

Бувають різні типи казок: фольклорна й літературна. Фольклорна казка, в основі якої лежить традиційний сюжет, відноситься до прозаїчного фольклору (казкова проза). Міф, втративши свої функції, став казкою.

Міф (від грец. mythos - переказ, сказання), оповідання про богів, духів, обожнених героїв і першопредках, що виник у первісному суспільстві. У міфах переплетені ранні елементи релігії, філософії, науки й мистецтва. Міфам різних народів властиві подібні й повторювані теми й мотиви. Найбільш типові міфи про походження світу і людини (антропогонічні міфи); про походження сонця (солярні міфи), місяця (лунарні міфи), зірок (астральні міфи); міфи про тварин; календарні міфи та ін. Особливе місце займають міфи про походження й введення культурних благ (добування вогню, винахід ремесел, землеробства), а також про встановлення певних соціальних інститутів, шлюбних правил, звичаїв й обрядів. У первісному суспільстві міфи - основний спосіб пізнання світу, що опирається на своєрідну логіку (не розчленованість, тотожність суб'єкта й об'єкта, предмета й знака, істоти і його імені); особливість міфологічної свідомості - установлення зв'язків між різними явищами. Елементи міфологічного мислення зберігаються й у сучасній масовій свідомості (напр., расові й класові міфи, культ вождів, ритуали масових збіговисьок і т. п.). Міфи в переносному значенні - помилкові, некритичні, відірвані від дійсності, свідомості, концепцій. [4: 463]

Літературна казка - це літературний епічний жанр у прозі або віршах, що опирається на традиції народної казки. Фольклорні казкові оповідання часто є джерелами авторських. Чудесне в літературній казці, як й у народній казці - не самоціль, не спосіб здивувати читача, а засіб для створення ідеального казкового світу, де перемагають шляхетність, доброта, безкорисливість. За аналогією із класифікацією народних казок, серед літературних казок можуть бути виділені казки про тварин, побутові, авантюрні казки, за пафосом - героїчні, ліричні, гумористичні, сатиричні, філософські, психологічні; за наближеністю до інших літературних жанрів - казки-новели, казки-повісті, казки-притчі, казки-п'єси, казки-пародії, науково-фантастичні казки, казки абсурду. [4: 368]

Літературна казка, тобто казка не фольклорна, а написана певним автором, багато в чому схожа з народною казкою, навіть якщо вона не звертається до класичних казкових сюжетів й обходиться без звичних казкових персонажів, без чудес. І дія літературної казки розвертається частіше не в «некотором царстве, некотором государстве», а у звичайній квартирі сучасного міста або на фермі. І все-таки, незважаючи на розходження, що кидаються в очі, багато чого зближає народну й літературну казки. Це й зрозуміло: адже обидві вони породжені усним словом. Вчений-літератор Овчиннікова Л.В. доводить, що казка - це те, що одна людина розповідає іншим. Народні казки протягом сотень років передавалися з вуст у вуста, це загальновідомо. Але цікаво, що й літературна казка теж часто складається як усний жанр. Тому є безліч прикладів. Насамперед, звичайно, ЛЧюіс Керролл. Усі знають, що «Алісу в Країні чудес» він спочатку розповідав, а лише потім написав. І Ганс Крістіан Андерсен, який тільки в дев'ятнадцять років пішов у школу й навчився грамоті, - задовго до цього розповідав усім свої казки. Та й Астрід Ліндгрен свою першу казку про Пеппі Довга панчоха розповідала дочці вечорами, а потім на її прохання записали. [12: 35]

Літературна казка - один з найпоширеніших жанрів дитячої літератури. Як уже говорилося вище, вона, з одного боку, опирається на традиції народної казки, а з іншого боку, несе на собі відбиток авторської індивідуальності. Співвідношенням цих двох початків і визначається жанрова своєрідність літературної казки. [5:21]

Ступінь присутності фольклорного початку в авторській казці може бути різним. Автор може запозичити сюжет народної казки й запропонувати його оригінальну версію. Напроти, літературна казка може мати зовсім самостійний сюжет і при цьому використати фольклорні способи організації художнього простору казки.

Зробивши порівняльну характеристику та аналіз літературної та народної казок, ми виявили, що літературна казка запозичує у народної й систему образів: протиставлення добрих і злих героїв. Типові персонажі фольклорних казок нерідко попадають на сторінки казок авторських: зла мачуха, добра чарівниця, жадібна баба, прекрасна принцеса й т.д. Втім, у міру розвитку жанру герої казки знаходять живі характери й стають усе більше схожі на людей - часто сучасників автора казки.

Крім того, авторська казка опирається на поетику народної казки: у ній обов'язково є присутнім фантастичний елемент, герої наділені магічними здатностями, а події нерідко приймають несподіваний оборот. Разом з тим дослідники відзначають, що чарівний елемент у літературній казці завжди сполучається з реалістичним, і це робить мету двоадресною: за текстом казки, зверненим до дітей, ховається підтекст, адресований дорослим.. [17:23]

У цілому ж літературна казка проголошує ті ж ідеали, що й казка народна: вона зміцнює віру маленького читача в торжество добра й справедливості, учить його співчувати героєві.

Тяжіючи до народного зразка, авторська казка відштовхується від нього. Це протиріччя закладене в самому терміні «літературна казка». Справді, термін «літературна казка» змушує нас згадати про латинську «littera» - буква, аркуш. Література й народна творчість, незважаючи на зіткнення й вплив - дві зовсім різні форми, тому що створюються у двох розділених між собою світах. І хоча літературна казка генетично сходить до фольклорного, по мірі розвитку вона все далі відходила від народної основи, перетворюючись в оригінальну, придуману самим письменником форму. Проблеми визначення літературної казки сьогодні не мають однозначного рішення. Частина дослідників намагається одержати загальне подання про літературну казку в результаті підсумків доповідного опису різних добутків, що належать до жанру літературної казки. [4:369]

Істотною рисою, що зближає літературну казку з фольклорною є особлива художня картина світу, у якій чудеса, фантастичні події не усвідомлюються казковими персонажами як щось ірреальне. Висловлюється думка про те, що в літературній казці, на відміну від фольклорної, дана особливість художнього світу цілеспрямовано заглиблюється, усіляко підкреслюється й висувається на передній план.

На думку вченого Хонти Х. сюжет фольклорної казки, на відміну від сюжету літературної казки, існує в безлічі текстів, у яких допускається деякий ступінь імпровізації виконавця казкового матеріалу. Тексти фольклорної казки протистоять один одному по ступені схожості - несхожості як варіант - варіації. У вивченні казки ставитися проблема авантексту, дозвіл якої вирішить питання про творчу майстерність виконавця казкового фольклору, що не запам'ятовує текст казки цілком, а породжує текст на очах у слухачів, реанімуючи з пам'яті конструктивні елементи тексту, - тематичні (мотиви) і стилістичні («загальні місця», формули та ін.). Розповідач казок, у якійсь формі (чи у формі цілого сюжету або одиниць сюжету, т. зв. мотиву), зберігав у пам'яті казкові сюжети, які відтворював у тексті казки, що розповідалась. Вивчаючи казку, перелічують всі виявлені казкові сюжети, зібравши їх у складені покажчики. Існують декілька жанрових типів фольклорної казки такі як: новелістична, анекдотична казка та небилиця. [19: 65]

Новелістичні казки - це казки, які мають однакову із чарівними казками композицію, але мають розходження в якості. У казці цього жанру, відбуваються воістину чарівні події. У новелістичній казці діє трикстер - людина. Він з демократичного середовища, він бореться за справедливість і владу, що йому й вдається.

Анекдотична казка - відрізняється від анекдоту тим, що казка є розгорнутим оповіданням анекдоту.

Небилиці - це казки, побудовані на абсурді, невеликі за обсягом й називаються також формульними казками, тому що вставляються в текст більших казок. Функція цих казок є - захопити глядача майбутньою казкою. [4: 545]

Краєвский Л.А висловлюэ так свою думку: «Народна казка - один з жанрів усної поетичної творчості, який зараз добрі вивчається. Що стосується прямої її спадкоємиці - казки літературної, то вона до самого останнього часу майже не користувалася увагою дослідників. Ще на початку сімдесятих років на перерахування більш-менш серйозних робіт, присвячених їй, з лишком вистачило б пальців на одній руці. Однак бурхливий розвиток літературної казки в наші дні не міг залишитися непоміченим. Навіть родоначальники літературної казки, власне кажучи не ставили іншої мети, ніж як переказати казку народною мовою поезії, відкривши їй тим самим шлях до «утвореного читача», робили це творчо, «прикрашаючи казку блиском свого таланта». Таким чином, у літературній казці споконвічно встановлюються «двоє світів» - реальний та ірреальний. Для переходу з одного в інший використовуються сак звані «мотиви». Уже перший із цих «мотивів» - «незвичайна країна» - викликає подив фольклориста». [6: 212] Ці пояснення ще раз підкреслюють, що народна казка являє собою єдиний казковий світ, а літературна або створює світ, і ні в якому випадку не співвідноситься з реальним, або влаштовує героєві «реального» світу вихід у світ «вторинний», причому «реалістична повість буде як би межею, до якого прагне казка, але ніколи його не досягає». Таким чином, специфіка літературної казки встановлюється на шляхах відторгнення її від фольклорної.

Фольклористам добре відомо, що в казці завжди є в наявності опозиція двох світів - «свого» й «чужого» («іншого»). Свій світ завжди наближений до реального. У ньому живуть звичайні люди. Справи, якими вони займаються, теж цілком реальні: служать у солдатах, ловлять рибу, полюють і т.д. Усі чудеса зосереджені в «іншому» світі. Проте, «інший» світ не сприймається у фольклорній казці як «вторинний». І не тільки тому, що з нього постійно є в «свій» світ підступні або, навпаки, доброзичливі прибульці, з нього вивозять герої казкові дивини, чарівних дружин і т. п. Він не сприймається як «вторинний» насамперед тому, що казкові чудеса не усвідомлюються казковими персонажами як щось ірреальне. Вони - норма казкового світу.

казка образ англійський література

1.2 Структура та композиція казки, система образів та композиційно-мовні форми

Дослідження «композиції» казок у цій роботі спрямоване на виявлення особливостей суб'єктної й просторово-тимчасової організації казки. Саме суб'єктна й просторово-тимчасова організація казки являється жанроутворючими факторами й при цьому мають композиційне значення. Будучи елементами жанрової структури, вони «пускають в хід жанрову свідомість», або «пам'ять жанру», успадковану від народної казки. Однією із центральних проблем композиції нам представляється проблема «точки зору». Цей підхід до виділення структури добутку пов'язаний з визначенням позицій, з яких ведеться оповідання, і дослідженням взаємодії цих позицій (точок зору) у різних аспектах. При цьому план фразеології, тобто мовної характеристики, нерідко може бути єдиним планом твору, що дозволяє простежити зміну авторської позиції. Вчені-дослідники казкового жанру Домашнев А.И., Шишкина И.П., Гончарова Е.А. пояснюють, що для фольклорного оповідання характерна наявність двох чітко відмежованих один від одного видів висловлення - мови оповідача й прямої мови персонажів. Єдина крапка зору в народній казці належить оповідачеві. Його позиція «прив'язана» до героя, але до деякої міри рухлива. У літературі також, у зв'язку з повним розходженням композиційних, змістовних і формальних ознак, мова автора й мова персонажа розглядаються як два основних самостійних типи викладу художньої мови. Але вони не тільки «перемежовуються в тексті», але й зливаються, взаємно проникають один в одного, з'являються непозначена пряма мова, невласно-пряма мова й змішана мова. [3: 23]

Говорячи про сюжетно-композиційну структуру казок, необхідно зупинитися на закономірностях побудови народних казок. Ґрунтуючись на розумінні сюжету, як комплексу мотивів або повторюваних елементів-функцій дійових осіб, виділяють 31 функцію дійових осіб, у комбінацію яких вкладається будь-яка чарівна казка. Казки володіють однією особливістю - складові частини однієї казки без усякої зміни можуть бути переміщені в іншу казку. Це - закон переміщення, специфічна особливість кожної казки.

Однак такого строго позначеного сценарію ми не знайдемо в літературній казці, яка відрізняється від народної тим, що має певного автора й уже не належить до фольклорного жанру. У літературних казках ми знайдемо у своєрідному переплетенні характерні для народних чарівних казок ясність і таємницю, прояви чарівного в різних формах, причому не тільки у відчутному світі. Чарівне може вказувати на психологічну й моральну складність людини, чарівному може надаватися духовне значення. Таким чином, для творчої фантазії творця літературної казки представлений повний простір, що не заважає авторам використати традиційні функції героїв.

Що ж стосується сюжетів народних і літературних казок, то тут також спостерігаються серйозні розходження. Домашнев А.И., Шишкина И.П., Гончарова Е.А. розповідають: «Здавна вживали спроби класифікувати всі відомі народні казки, об'єднавши їх в групи на основі схожості сюжетів. Ці спроби увінчалися успіхом, і в результаті сучасна наука має у своєму розпорядженні показники казкових сюжетів. Таким чином, сюжети народних казок є традиційними й в якійсь мірі заданими, у той час як сюжет літературної казки цілком залежить від вимислу автора, що, як уже вказувалося, не заважає письменникам звертатися до народної традиції, як до джерела натхнення». [3: 39]

Як уже говорилося, одним з жанротворчих ознак народної казки є установка на свідомий вимисел. Наявність фантастики обумовлює особливі властивості образності в народних казках. На кожному кроці ми наштовхуємося на незвичайних властивостями звичайних людей, які волею долі зЧявляються у неймовірних ситуаціях. Фантастичні істоти, тварини, наділені людськими якостями, і чудесні предмети не сходять зі сторінок, що роблять уяву бурхливою.

Вчений Пропп В.Я. дає нам характеристику особливої структури казкового образа в народних казках. Він може часто проявляться:

1. у тенденції до розкриття типового змісту в зображенні персонажів шляхом узагальнення й навіть абстрагування;

2. у стабільності персонажів;

3. у сталості їхніх функцій;

4. у лаконічності портретних і психологічних характеристик персонажів, які розкриваються повніше у вчинках і діалогах;

5. у побудові сюжету на двох-трьох головних героях, обмежена кількість героїв;

Важливу роль грає постановка персонажа у фантастичну ситуацію, здійснення персонажем фантастичних, казкових дій. Саме дію можна назвати основним законом казки, а рух сюжету в діях і діалогах персонажів -її структурним стрижнем.

Структура казкового образа героїв літературної казки різко відрізняються від образності в народних казках по всім перерахованим вище пунктах. У літературній казці знаходять своє відображення наступні тенденції:

1. індивідуалізація казкового героя. Часто в нього є повне ім'я (тобто ім'я й прізвище), автор казки повідомляє читачам подробиці його життя;

2. у літературних казках безліч персонажів, тоді як у рамках народної традиції прийнято переносити персонажів з однієї казки в іншу, часто навіть зі збереженням функції героя;

3. сталість функцій у літературній казці також порушено. Герой може переходити з розряду позитивних у категорію негативних і навпаки;

4. портретні й психологічні характеристики в літературних казках відіграють важливу роль для розуміння образа героя. Автор намагається обґрунтувати дії персонажів, пояснюючи їхніми особливостями характеру. Тому характеристики героїв займають значне місце в літературній казці.

5. мабуть, основна дія літературної казки дійсно будується на невеликій кількості головних героїв, однак, система й ієрархія героїв значно ускладнюється, з'являється багато «побічних», другорядних героїв; [21: 111]

Таким чином, структура казкового образа літературної казки істотно відрізняється від структури казкового образа в казці народній.

Одним з основних елементів структури літературного твору є мова, або мовний стиль. У даній роботі ми будемо користуватися визначенням стилю, даним З.И. Хованской а саме:

Стиль - це специфічний спосіб реалізації цільової настанови, найбільш характерної для того або іншого типу спілкування. [16: 45]

В області літературної комунікації цільова настанова представлена естетичним наміром письменника, що, втілюючись у художній структурі твору, зЧявляється в основі його естетичної функції. Спосіб реалізації естетичної функції включає використання всіх доступних засобів, починаючи від системи художніх образів і загальної побудови твору, і закінчуючи використанням язикових засобів. Виходячи із цього, можна затверджувати, що у фольклорній казці стиль практично відсутній, тому що вона є формою колективної творчості, а в літературної стилю приділяється важлива роль.

Залежно від способу реалізації естетичної функції, З.И. Хованская виділяє наступні різновиди літературно-художніх стилів:

1. Стилі літературних напрямків;

2. Стилі літературних видів і жанрів;

3. Стилі композиційно-мовних форм;

4. Індивідуальні, авторські стилі;

1. Стиль літературного напрямку - з одного боку, є частиною загальної категорії літературно-художнього функціонального стилю мови й включає його властивості, основним з яких є підпорядкування всієї структури добутку естетичної функції. З іншого боку, має індивідуальні ознаки відповідного літературного напрямку. Цілком природно, що загальні стильові риси, властиві тому або іншому напрямку, накладають свій відбиток на використання літературно-композиційних засобів і стилістичних прийомів.

2. Стиль літературного жанру містить у собі як загальні риси літературно-художнього стилю взагалі й загальні риси того літературного напрямку, до якого він примикає, так й індивідуальні ознаки відповідного жанру, що відмежовують його від всіх інших стилів жанрів.

Літературна казка, щоб називатися такою, здебільшого запозичує у народної її стилістичні особливості. Але, як уже багаторазово повторювалося, тільки від волі автора залежить ступінь стилізації його твору. Найчастіше автор літературної казки жертвує балакучістю мови, ускладнюючи будову фраз і надаючи великого значення правильності їхньої побудови. Що ж стосується інших особливостей, то вони також можуть безболісно бути відсутніми в авторському творі, хоча їхня наявність і створює особливу казкову атмосферу.

3. Композиційно-мовні форми також мають свою стильову характеристику, у якій виявляються загальні властивості виду, жанру й літературного напрямку, а також специфічні риси, що дозволяють виділити їх в особливі одиниці тексту.

При розмежуванні композиційно-мовних форм необхідно враховувати, насамперед, дві ознаки:

1. Взаємодія діалогічної й монологічної мови, а також мови самого мовця суб'єкта й перекази чужих слів у формі непрямої або невласно-прямої мови;

2. Роль композиційно-мовної форми в побудові літературного рівня композиції, тобто в розвитку сюжету й у розкритті характерів, а також у безпосередній реалізації естетичного завдання автора.

В епічній літературі переважає монологічний тип мови, по-різному взаємодіючий з діалогом. Події й характери, що є предметом художнього зображення, не можуть бути тут безпосередньо показані читачеві: тому про них розповідає, оповідає якась особа, що виступає в ролі оповідача.

Монологічний тип мови лежить в основі двох найбільш істотних для цього роду літератури композиційно-мовних форм: оповідання й описи. Оповідання й опис протипоставлені один одному за ознаками «динамічність/статичність», тому що оповідання служить, насамперед, засобом передачі подій, розгортання власне подійної сторони сюжету, а опис, навпроти, пов'язаний з уповільненням дії.

У літературній казці письменник вільно може робити швидкими одні події й затримувати інші, порушити їхній послідовний хід.

Діалогічна мова виконує різні функції в епічному добутку. Найбільш типові для неї дві характерні функції:

1) манера персонажа говорити дає подання про його належність до того або іншого соціально-професійного середовища.

2) розкриває його психологічний стан у момент мови і його взаємини з іншими персонажами. Діалог нерідко приймає на себе функції оповідання, одночасно подаючи відомості про події, що відбуваються, і характеризуючи їхніх учасників.

4. Авторський стиль, який виділяється за сукупністю творів одного письменника, має загальні риси літературного напрямку, до якого він належить, жанру, у якому написана дана група творів, і індивідуальними рисами. Нарешті, авторський стиль, що проявляється в окремому творі, - це найбільш конкретне поняття, що вбирає в себе всі загальні риси перерахованих вище стилістичних категорій, у тому числі авторської манери в цілому, і, що додає до них індивідуальні властивості даного твору. [16: 52]

2. Аналіз сюжету та структурної композиції британських казок

казка образ англійський література

Відомі дослідники (Дж. Фрезер, В.Я. Пропп, Е.М. Мелетінский) зводять чарівну казку до міфу; для британської казки таким джерелом стає кельтська фольклорно - міфологічна традиція. Міф, як споконвічна оповідальна модель, дає життя найрізноманітнішим епічним жанровим формам, у тому числі й чарівній казці. Саме з кельтського міфу «виростають» і сюжет, і образність, і казкова фантастика британських чарівних казок.

Слабка жанрова розчленованість древніх фольклорних творів, їх жанрова синкретичність не дозволяє провести чітку межу між міфом, архаїчною казкою, легендою й іншими оповідальними творами того часу. Тому ми звертаємося до кельтської міфології й фольклору (зокрема до головного - кельтської писемної пам'ятки, що містить міфологічні включення, - ірландських саг, що оповідають про прихід на острови племені богині Дану (Tuatha De Danann) як до вихідного матеріалу, що дозволяє виділити первинні національні риси казкової традиції, що зароджується у Великобританії, що розвилися згодом у повноцінний жанр. Це й протиставлення двох світів - «свого» (світ богів, згодом - людей) і «іншого» (розташовувався за морем або під водою), особливо важлива роль жіночих персонажів (мають звичайно магічні здатності), використання магії й чарівних предметів (друїдні палички), антропоморфність персонажів

У тексті казки, що виділилася з міфу, відбувається ряд змін: простір-час стають невизначеними; з'являються морально-етичні елементи (казка декларує норми поведінки), чарівні сили остаточно переносяться з персонажа на предмет і діють незалежно від героя, посилюється роль побуту й суспільного побутування: ми бачимо розпорядок дня персонажів («Гордовита Принцеса» - The Haughty Princess), довідуємося про прийняті грошові одиниці (крони в казці «Риба й перстень» - The Fish and the Ring, гінеї в «Гордовитій принцесі») і т.д.

Чарівництво в британських казках традиційно пов'язане із представниками «іншого» світу: ельфами, феями, велетнями (в «Рудому Эттінє» - The Red Ettin - велетень перетворює першого із братів у камінь). Самі герої не мають надприродні сили, а одержують чарівний предмет від казкового «дарувальника» (чарівні боби в казці «Джек і бобове стебло» - Jack and the Beanstalk). У деяких казках («Гордовита принцеса») проявляється значний відхід від чарівно-казкової поетики, оскільки категорія чудесного тут зовсім не представлена - всі події мотивовані логічно; з комплексу мотивів, пов'язаних із чарівним народженням, зберігся лише мотив пророцтва в казці «Риба й перстень».

Британському казковому фольклору далекі складні композиційні рішення. Більшість казкових текстів являють собою односюжетні казки («Ледача Красуня і її тіточки» - Lazy Beauty and Her Aunts, «Джерела-на-краю-світла» - The Well of the World's End), другими по чисельності йдуть двосюжетні («Рудий Эттін», «Риба й перстень»). Домінування простих сюжетних рішень демонструє тенденцію до спрощення строгої композиційної побудови казкових текстів. У деяких казках зберігаються віршовані вставки, властиві кельтському епосу: пісня пастуха в «Рудому Эттінє», слова велетня в казці «Джек і бобове стебло».

Морфологія британських чарівних казок багато в чому відходить від традиційного канону (втрата деяких парних функцій: «переслідування» - «порятунок», «необґрунтовані домагання» - «викриття» «помилкових героїв», а також «посередництво», «трансформація» героя й інші). Звужується коло дій «дарувальника» й «помічника» («Рудий Эттін», «Джек і бобове стебло»), герої переміщаються без «путівника» («Ледача красуня і її тіточки», «Том Тит Той» - Tom Tit Tot). Все це розуміється ослабленням ролі чарівного (ознака більше пізньої стадії р�%</a></li><li class